Рентгенометричне дослідження щільності кісток у разі алокомпозитного ендопротезування (експеримент in vivo)

Innovative Biosystems and Bioengineering

View Publication Info
 
 
Field Value
 
Title Рентгенометричне дослідження щільності кісток у разі алокомпозитного ендопротезування (експеримент in vivo)
Рентгенометрическое исследование плотности костей в случае аллокомпозитного эндопротезирования (эксперимент in vivo)
X-ray examination of bone density in allograft-prosthesis composite (іn vivo experiment)
 
Creator Vyrva, Oleg
Golovina, Yanina
Malyk, Roman
Karpinsky, Mykhaylo
Karpinska, Olena
 
Subject Кісткові алоімплантати; методи хірургічного лікування злоякісних пухлин кісток; алокомпозитне ендопротезування; остеотомія
Костные аллоимплантаты; методы хирургического лечения злокачественных опухолей костей; аллокомпозитное эндопротезирование; остеотомия
Bone allograft; surgical treatment methods of bone malignant tumors; allograft-prosthesis composite; osteotomy
 
Description Функціональні результати лікування хворих на злоякісні пухлини кісток залежать, зокрема, від виду та якості хірургічного втручання. Мета. Визначити найефективнішу методику фіксації сегментарного кісткового алоімплантата в разі алокомпозитного ендопротезування на підставі вивчення рентгенологічної щільності кісткової тканини в експерименті на дослідних тваринах. Методи. Роботу виконано на 28 самцях білих лабораторних щурів (вік 5 міс., маса тіла 350–400 г), яких розподілили на дві групи по 14 особин у кожній. Усім тваринам проведено алокомпозитне ендопротезування стегнової кістки: у 1-й групі після поперечної остеотомії, у 2-й — після ступінчастої. Щурів виводили з експерименту через 3 і 6 міс. після операції. На рентгенологічних знімках препаратів стегнових кісток вимірювали оптичну щільність кісткового регенерату (зону контакту алоімплантата й кістки реципієнта) та коркового шару кістки реципієнта нижче дистального кінця ендопротеза. Результати. Через 3 та 6 міс. після операції показники оптичної щільності кісткового регенерату суттєво відрізнялися від величин кістки реципієнта в обох групах (р < 0,05). На кінцевий термін дослідження (6 міс.) не виявлено статистично значущої різниці щільності кісткової тканини реципієнта залежно від виду виконаної остеотомії (p = 0,373). Проте кістковий регенерат після виконання ступінчастої остеотомії набрав більшу щільність — (216 ± 26) од., що істотно (р = 0,001) більше, ніж у разі виконання поперечної остеотомії — (161 ± 19) од. Висновки. Використання алокомпозитного ендопротезування довгої кістки зі застосуванням ступінчастої остеотомії сприяє якнайшвидшому наближенню рентгенологічної щільності кісткового регенерату до показників кістки реципієнта, ніж у разі виконання поперечної остеотомії. Це пояснюється досягненням максимальної стабільності фіксації кісткового алоімплантата, що, у свою чергу, сприяє швидшому формуванню міцного кісткового регенерату.
Функциональные результаты лечения больных злокачественными опухолями костей зависят, в частности, от вида и качества хирургического вмешательства.Цель. Определить эффективную методику фиксации сегментарного костного аллоимплантата в случае аллокомпозитного эндопротезирования на основе изучения рентгенологической плотности костной ткани в эксперименте на опытных животных.Методы. Работа выполнена на 28 самцах белых лабораторных крыс (возраст 5 мес., масса тела 350–400 г), которых разделили на две группы по 14 особей в каждой. Всем животным проведено аллокомпозитное эндопротезирование бедренной кости: в 1-й группе после поперечной остеотомии, во 2-й — после ступенчатой. Крыс выводили из эксперимента через 3 и 6 мес. после операции. На рентгенологических снимках препаратов бедренных костей измеряли оптическую плотность костного регенерата (зону контакта аллоимплантата и кости реципиента) и кортикального слоя кости реципиента ниже дистального конца эндопротеза.Результаты. Через 3 и 6 мес. после операции показатели оптической плотности костного регенерата существенно отличались от величин кости реципиента в обеих группах (р < 0,05). На конечный срок исследования (6 мес.) не выявлено статистически значимой разницы плотности костной ткани реципиента в зависимости от вида выполненной остеотомии (p = 0,373). Однако костный регенерат после ступенчатой остеотомии набрал большую плотность — (216 ± 26) ед., что статистически значимо (р = 0,001) больше, чем в случае выполнения поперечной остеотомии — (161 ± 19) ед.Выводы. Использование аллокомпозитного эндопротезирования длинной кости с применением ступенчатой остеотомии способствует скорейшему приближению рентгенологической плотности костного регенерата к показателям кости реципиента, чем в случае выполнения поперечной остеотомии. Это объясняется достижением максимальной стабильности фиксации костного аллоимплантата, что, в свою очередь, способствует более быстрому формированию прочного костного регенерата.
Objective. To determine the most effective method of segmental bone allograft fixation during allograft — prosthesis composite based on searching the x-ray density of bone tissue at experimental animals. Methods. The work was performed on 28 laboratory white male rats (age 5 months, weight 350–400 g), which were divided into 2 groups, 14 animals in each group. All animals underwent allograft-prosthesis composite hip replacement: after transverse osteotomy of the femur in the 1st group of animals, after step cut osteotomy in the 2nd group. Animals were withdrawn from the experiment after 3 and 6 months after operation. The optical bone regenerate density in the contact of allograft and the recipient’s bone areas and the cortical layer of the recipient’s bone below the distal end of endoprosthesis were measured on Х-ray images. Results. Optical bone regenerate density after 3 and 6 months after operation had significant difference between recipient’s bone in both groups (p < 0.05). There was no statistically significant difference (р = 0.373) of recipient’s bone density depending on using different osteotomy types on the cutoff date of the study (6 months). But bone regenerate got more density after step-cut osteotomy ((216 ± 26) units) which was significantly (p = 0.001) compare to transverse osteotomy ((161 ± 19) units). Conclusions. The using of long bone allograft-prosthesis composite with implementation a step cut osteotomy contributes to the most rapid increase in bone regenerate density than transverse osteotomy. This is due to the achievement of better stability during fixation of the bone allograft and the bone of the recipient due to the step cut osteotomy, which contributes to fast regenerative process.
 
Publisher Ортопедия, травматология и протезирование
Ортопедия, травматология и протезирование
ORTHOPAEDICS, TRAUMATOLOGY and PROSTHETICS
 
Contributor


 
Date 2021-01-28
 
Type info:eu-repo/semantics/article
info:eu-repo/semantics/publishedVersion



 
Format application/pdf
 
Identifier http://otp-journal.com.ua/article/view/224038
 
Source Ортопедия, травматология и протезирование; № 4 (2020); 18-24
Ортопедия, травматология и протезирование; № 4 (2020); 18-24
ORTHOPAEDICS, TRAUMATOLOGY and PROSTHETICS; № 4 (2020); 18-24
2518-1882
0030-5987
 
Language ukr
 
Relation http://otp-journal.com.ua/article/view/224038/224216
 
Rights Copyright (c) 2021 Oleg Vyrva, Yanina Golovina, Roman Malyk, Mykhaylo Karpinsky, Olena Karpinska
http://creativecommons.org/licenses/by/4.0
 

Contact Us

The PKP Index is an initiative of the Public Knowledge Project.

For PKP Publishing Services please use the PKP|PS contact form.

For support with PKP software we encourage users to consult our wiki for documentation and search our support forums.

For any other correspondence feel free to contact us using the PKP contact form.

Find Us

Twitter

Copyright © 2015-2018 Simon Fraser University Library